Словник української мови (1937)/галамагати

by Борис Грінченко

◀ галакати

Словник української мови Борис Грінченко Г галамагати

галамбець ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Галама́гати, гаю, єш, гл. 1) = Гаджалагати. Вх. Зн. 13. 2) Вздор говорить. Не буду казать, нічого галамагать язиком: не чув, хоч і був там. (Залюбовск.).