Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/галанці

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
галанці
Київ: Соцеквидав України, 1937

Галанці́, ці́в, м. мн. Узкие брюки. У німецьких галанцях. Стор. I. 111. Носили латані галанці. Котл. Ен. IV. 14.