Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/галити

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
галити
Київ: Соцеквидав України, 1937

Гали́ти, лю́, ли́ш, гл. 1) Гладить галом (см.). 2) Спешить, торопиться. Пождіте, вгамуйтесь трохи, не галіте. Котл. Ен. III. 25.