Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/гамуз

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
гамуз
Київ: Соцеквидав України, 1937

Га́му́з, зу, м. 1) Мякоть, мязга. 2) Потрощи́ти на гаму́з. Разбить вдребезги. Потрощили їм ноги на гамуз. ЗОЮР. I. 76. 3) Га́музом. Всё вместе, сполна. Забрав га́музом, нічого не оставив. Екатериносл. г. Ну, я скажу га́музом ціну за всю роботу. Лубен. у.