Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/гапличок

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
гапличок
Київ: Соцеквидав України, 1937

Гапличо́к, чка́, м. 1) Ум. от гапли́к. 2) Род узора в вышивке. КС. 1893. V. 278.