Словник української мови (1937)/гарбуз

by Борис Грінченко

◀ гарбовий

Словник української мови Борис Грінченко Г гарбуз

гарбузеня ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Гарбу́з, за́, м. 1) Тыква, Cucurbita maxima. 2) Да́ти гарбуза́. Отказать сватающемуся. Сватало її багато парубків, так вона всім гарбуза давала. Чуб. II. 92. Покуштува́ти, взя́ти, з'ї́сти гарбуза́. Получить отказ при сватовстве. Ном. № 8976. Ум. Гарбузе́ць. Ув. Гарбузи́ще, гарбузя́ка.