Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/гарем

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
гарем
Київ: Соцеквидав України, 1937

Гаре́м, му, м. 1) Гарем. Розкошуй в своїх гаремах. Шевч. 613. Гареми мусульманські забреніли дівчатами вродливими й жінками. К. МБ. XI. 152. 2) От двадцати до тридцати соединенных плотов сплавного дерева (тальб), идущих один за другим. Шух. I. 181.