Словник української мови (1937)/гарно

by Борис Грінченко

◀ гарнішати

Словник української мови Борис Грінченко Г гарно

гарнюк ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Га́рно, нар. Хорошо, красиво. Як гарна молодиця, то гарно й подивиться. Ном. № 9003. Бачуть сестру гарно вбрану. Pauli. II. 11. Гарно грає. Рудч. Ск. II. 5. Ум. Гарне́нько, гарне́сенько. Поцілуйсь гарненько. Чуб. III. 44.