Словник української мови (1937)/гарувати

by Борис Грінченко

◀ гартуватися

Словник української мови Борис Грінченко Г гарувати

гарука ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Гарува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Запрашивать (цену, вознаграждение). Якщо не дуже багато будуть гарувати, то й поступайтесь: там рублів п'ять, ну хоть і десять, то вже давайте, а якщо зацурують як дурень за батька, то йдіть у друге місто. ХС. VII. 421. 2) Тяжело, без отдыха трудиться. Увесь вік гарував та загарував собі тільки п'ядь землі та домовину. (К. П. Михальчук). 3) Пазовать, делать пазы. Подольск. г. 4) = Герувати. Лубен. у. Мирг. у.