Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/гаїти

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
гаїти
Київ: Соцеквидав України, 1937

Га́їти, ся, гаю, ся, єш, ся, гл. 1) = Гаяти, ся. О. 1861. XI. Св. 39; Рудч. Ск. I. 125. 2) Гаїти. Занимать попусту место. Вх. Зн. 9.