Словник української мови (1937)/гвалт
| ◀ гваджениця | Словник української мови Г гвалт |
гвалтівне ▶ |
|
Гвалт, ту, м. 1) Крик шум. Алв. 11. Чуб. I. 105. Гвалт і галас. Шевч. 197. А гвалту! а крику! Шевч. 214. 2) Насилие. Прийшов і взяв гвалтом. Аф. 357. Одняв він гвалтом од убогих козаків і посполитих. О. 1861. VIII. 29. Розумом, а не гвалтом мусимо ми усяке лукавство переважати. К. (О. 1861. VI. 33). 3) Восклицание: гвалт! Караул! Гвалт! рятуйте! Шевч. 139. Ай, гвалт! сама в хаті, не дам ради кошеняті. Ном. № 8766. Гвалт, на гвалт крича́ти. Кричать караул. Ном. № 2385. Гукнули як на гвалт. Гул. Арт. (О. 1861. III. 84). Було ж тобі не любити, а тепер хоч гвалт кричи. Грин. III. 159. На гвалт би́ти, дзвони́ти. Бить тревогу.