Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/гвинт

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
гвинт
Київ: Соцеквидав України, 1937

Гвинт, та́, м. = Шруб. Ум. Гви́нтик. Чистив він ту рушницю і загубив маленького гвинтика. Грин. II. 206.