Словник української мови (1937)/герготіти

by Борис Грінченко

◀ герготати

Словник української мови Борис Грінченко Г герготіти

гердан ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Гергота́ти, гочу́, чеш и герготі́ти, гочу́, ти́ш, гл. 1) Кричать (о гусях, индюках). Рябко спитать хотів, але Рябків язик був в роті спутаний неначе путом з лик і герготів щось як на сідалі індик. Г. Арт. (О. 1861. ІІІ.). 2) Говорить на непонятном языке.