Словник української мови (1937)/гибіти
| ◀ гибель | Словник української мови Г гибіти |
гива ▶ |
|
Ги́біти, бію, єш, гл. Хиреть, болеть, страдать от недостатка чего-либо. Гибіла, гибіла моя ненька, поки і зовсім лягла. Переясл. у. Мусимо гибіти, бо нема в що вдягтися добре.