Словник української мови (1937)/гиря

by Борис Грінченко

◀ гирюватий

Словник української мови Борис Грінченко Г гиря

гирявий ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ги́ря, рі, ж. 1) Низко остриженный. Бач чого гирі забажалось: кісничків. Ном. № 5343. Забравши деяких троянців, обсмалених, як гиря, ланців, п'ятами з Трої накивав. Котл. Ен. I. 5. 2) Гиря. Ум. Ги́ронька. Ой гиронька ложки мила, тонкий хвартух замочила. Грин. III. 683.