Словник української мови (1937)/гич

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
гич
Київ: Соцеквидав України, 1937

Гич, чі, ж. 1) Стебли с листьями — преимущественно у огородных и бакчевых растений. 2) Ні гич. Ничего. Ном. № 5951. Мужики вільні стали, панів ні гич ся не бояли. Грин. III. 640. І гич не до ре́чі. Ни складу, ни ладу. Шевч.