Словник української мови (1937)/гладкий

by Борис Грінченко

◀ гладісінько

Словник української мови Борис Грінченко Г гладкий

гладкість ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Гла́дки́й, а́, е́. 1) Гладкий, ровный. Скоро їх бог скарає на гладкій дорозі. Ном. № 4108. 2) О посуде: одноцветный. Шух. I. 265. 3) Жирный, полный, толстый. Чому козак гладкий? Наївсь, заснув, та й нема гадки. Ном. № 1723. Гладкий аж шкура тріщить. Ном. № 8629. Ум. Гладе́нький, гладе́сенький. Сравн. степ. гла́дший.