Словник української мови (1937)/гладко
| ◀ гладкість | Словник української мови Г гладко |
гладуля ▶ |
|
Гла́дко, нар. Гладко, ровно, складно, хорошо. Хоч не гладко, аби міцно. Ном. Мій батько робив гладко, та й я в його вдався. Чи чарка, чи ківш буде, — не глядять переміни, гладко п'ють, як з лука б'ють до нічної тіни. ЗОЮР. I. 316. Ум. Гладе́нько, гладе́сенько. Сравн. ст. гла́дше.