Словник української мови (1937)/глей

by Борис Грінченко

◀ гледітися

Словник української мови Борис Грінченко Г глей

глейкий ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Глей, гле́ю, м. 1) Клейкая, влажная глина. Глей червоний. Вас. 177. 2) Ил. (Гуси) таскають грязь і глей зо дна та мажуть лебедя, щоб пір'я посіріло. Набирають коло річки або з болота глею, привезуть до клуні, розмочать водою і потім утоптують (на току). МУЕ. I. 83. (Черниг.). 3) Клей вишневый. Харьк. Ум. Глейо́к.