Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/глечик

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
глечик
Київ: Соцеквидав України, 1937

Гле́чик, ка, м. Ум. от глек. 1) Кувшин. Ном. № 12451. 2) Часть самовара: внутренняя труба, в которою кладутся угли. Змиев. у. 3) Род игры. Ив. 60. 4) Гле́чики жо́вті. Раст. Nuphar luteum Smith. ЗЮЗО. I. 129. 5) Гле́чики полоска́ти. О женщинах: угощаться в складчину в понедельник после заговения на Петров пост. ХС. I. 76. Ум. Гле́чичок. ЗОЮР. II. 11.