Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/глумити

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
глумити
Київ: Соцеквидав України, 1937

Глуми́ти, млю́, ми́ш, гл. Поражать, истреблять, портить. Наче кара божа, що людей глумила. Мет. 437. Дітвора глумить тільки оті оріхи. Нов.-Северск. Було б тобі, вражий сину… нас трьох не кохати, нас трьох не глумити. Рудч. Чп. 178.