Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/глупуватий

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
глупуватий
Київ: Соцеквидав України, 1937

Глупува́тий, а, е. Глуповатый. Оженився дурний та взяв глупувату, та не знали, що робить — запалили хату. Ном. № 9014.