Словник української мови (1937)/глушити

by Борис Грінченко

◀ глушець

Словник української мови Борис Грінченко Г глушити

глушиця ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Глуши́ти, шу́, ши́ш, гл. Оглушать, заглушать. Вітер уривав багацько річей його; торохтячи, колеса глушили їх. Г. Барв. 19. Оця кропива тільки глушить сад. — Придивиться, де риба залягла під кригою, та й стане гатити кийком — глушити. О. 1861. XI. 115.