Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/глушіти

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
глушіти
Київ: Соцеквидав України, 1937

Глуші́ти, ші́ю, єш, гл. Заглушаться, заростать сорными травами. Горо́д глушіє, бур'яном понімається земля родюча. МВ. (О. 1862. I. 96).