Словник української мови (1937)/глушіти
| ◀ глушиця | Словник української мови Г глушіти |
глушка ▶ |
|
Глуші́ти, ші́ю, єш, гл. Заглушаться, заростать сорными травами. Горо́д глушіє, бур'яном понімається земля родюча. МВ. (О. 1862. I. 96).
| ◀ глушиця | Словник української мови Борис Грінченко Г глушіти |
глушка ▶ |
|
Словник української мови — Г
глушіти
Борис Грінченко
1937
Глуші́ти, ші́ю, єш, гл. Заглушаться, заростать сорными травами. Горо́д глушіє, бур'яном понімається земля родюча. МВ. (О. 1862. I. 96).