Словник української мови (1937)/гнити

by Борис Грінченко

◀ гнисти

Словник української мови Борис Грінченко Г гнити

гнихіть ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Гни́сти́ и гни́ти, гнию́, є́ш, гл. Гнить. — Хліб гниє: — «Гниє, бо є; отоді погано було б, якби гнисти нічого було». Ном. № 14155. Варево гниє. Чуб. I. 10. Хата пусткою гниє. Шевч. 401. Гниє в неволі, у кайданах. Шевч. 606.