Словник української мови (1937)/гнутися
| ◀ гнути | Словник української мови Г гнутися |
гнучий ▶ |
|
Гну́тися, гну́ся, гне́шся, гл. 1) Гнуться, сгибаться. Долина глибока, а калина висока, аж додолу віття гнеться. Мет. 79. Їсть так, аж ніс гнеться, — с жадностью ест. Ном. № 12207. 2) Переносно: покоряться. Ярема гнувся, бо не знав, не знав сіромаха, що виросли крила. Шевч. 132. 3) Увиливать, не желать сделать. Не гнися, сваточку, не гнися: єсть у тебе на кошарі ягниця, — поведи на торжок та продай, а нам горілочки розгадай! Грин. III. 499. Довго мабуть гнувся — не давав? МВ. (О. 1862. III. 74).