Словник української мови (1937)/гнів
| ◀ гнихіть | Словник української мови Г гнів |
гніванка ▶ |
|
Гнів, ва́, м. Гнев. Хай його гнів божий поб'є. Ном. № 3784. Не у гнів твої́й жі́нці. Не во гнев будь сказано твоей жене. К. ЧР. 220. Гнів поклада́ти, положи́ти на ко́го. На свого старшого брата великий гнів покладав. АД. I. 187. Не положіть гніва̀! А вона, невістка, такий уже гнів положила, що й обідати не увійшла. Грин. I. 33.