Словник української мови (1937)/гнівний
| ◀ гнівливо | Словник української мови Г гнівний |
гнівник ▶ |
|
Гнівни́й, а́, е́. Гневный, сердитый. Такий гнівний, — крий мати божа. МВ. I. 99. Червона і гнівна стояла вона. Мир. Пов. II. 65. Ум. Гнівне́нький.
| ◀ гнівливо | Словник української мови Борис Грінченко Г гнівний |
гнівник ▶ |
|
Словник української мови — Г
гнівний
Борис Грінченко
1937
Гнівни́й, а́, е́. Гневный, сердитый. Такий гнівний, — крий мати божа. МВ. I. 99. Червона і гнівна стояла вона. Мир. Пов. II. 65. Ум. Гнівне́нький.