Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/гнівний

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
гнівний
Київ: Соцеквидав України, 1937

Гнівни́й, а́, е́. Гневный, сердитый. Такий гнівний, — крий мати божа. МВ. I. 99. Червона і гнівна стояла вона. Мир. Пов. II. 65. Ум. Гнівне́нький.