Словник української мови (1937)/гнівно
Зовнішній вигляд
◀ гнівничка | Словник української мови Г гнівно |
гнідан ▶ |
|
Гні́вно, нар. 1) Гневно, сердито. Він гнівно глянув на його. 2) Обидно, неприятно. Драг. 223. Може, кому гнівно, добродію, що я кажу? Харьк. Ум. Гнівне́нько. Та годи, доненько, всім зарівненько, щоб не було гнівненько. Грин. III. 551.