Словник української мови (1937)/говорючий
Зовнішній вигляд
◀ говорушка | Словник української мови Г говорючий |
гога ▶ |
|
Говорю́чий, а, е. Говорящий, имеющий дар слова. Говорючий голуб. Грин. I. 164, 160. 2) Говорливый, разговорчивый. Молодий говорючий Радюк. Левиц. Пов. 154.