Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/говорючий

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
говорючий
Київ: Соцеквидав України, 1937

Говорю́чий, а, е. Говорящий, имеющий дар слова. Говорючий голуб. Грин. I. 164, 160. 2) Говорливый, разговорчивый. Молодий говорючий Радюк. Левиц. Пов. 154.