Словник української мови (1937)/говіркий
| ◀ говірка | Словник української мови Г говіркий |
говіронька ▶ |
|
Говірки́й, а́, е́. Разговорчивый. Зріс на самоті, сам із собою. Не говіркий був. МВ. II. 11. Старі люди говіркі. Г. Барв. 316.
| ◀ говірка | Словник української мови Борис Грінченко Г говіркий |
говіронька ▶ |
|
Словник української мови — Г
говіркий
Борис Грінченко
1937
Говірки́й, а́, е́. Разговорчивый. Зріс на самоті, сам із собою. Не говіркий був. МВ. II. 11. Старі люди говіркі. Г. Барв. 316.