Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/годовик

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
годовик
Київ: Соцеквидав України, 1937

Годови́к, ка́, м. Однолеток, годовик. Вона хлопчика годовика, сього Левка, взяла у прийми. Кв. Ум. Годовичо́к. Стор. I. 95.