Словник української мови (1937)/гойно
Зовнішній вигляд
◀ гойниця | Словник української мови Г гойно |
гойове листя ▶ |
|
Го́йно, нар. Щедро, роскошно, изобильно. Гойно приймати гостей. Жити гойно. Чуб. III. 371. Та вона у мене так жила гойно: не знала ніякої роботи. Уман. у.