Словник української мови (1937)/голити

by Борис Грінченко

◀ голина

Словник української мови Борис Грінченко Г голити

голитися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Голи́ти, лю́, лиш, гл. 1) Брить. Багатого і серп голить, а убогого і бритва не хоче. Ном. № 1600. 2) Лоб голи́ти. Брать в солдаты. Прийшов указ лоби голить. Шевч. 591.