Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/голодити

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
голодити
Київ: Соцеквидав України, 1937

Голоди́ти, джу, диш, гл. Морить голодом. Сам себе Семен голодить та збирає гроші на хату. Харьк. То же. Го́лодом голоди́ти. ЕЗ. V. 102.