Словник української мови (1937)/гомін
| ◀ гомілка | Словник української мови Г гомін |
гомінка ▶ |
|
Го́мін, мону, м. Говор, крик, шум. Гомін справили такий, мов справді на бенкеті. К. ЧР. 135. Ну, хлопці, в дорогу! та чуєте — без гомону. Шевч. 177.
| ◀ гомілка | Словник української мови Борис Грінченко Г гомін |
гомінка ▶ |
|
Словник української мови — Г
гомін
Борис Грінченко
1937
Го́мін, мону, м. Говор, крик, шум. Гомін справили такий, мов справді на бенкеті. К. ЧР. 135. Ну, хлопці, в дорогу! та чуєте — без гомону. Шевч. 177.