Словник української мови (1937)/гомінливий

by Борис Грінченко

◀ гомінкий

Словник української мови Борис Грінченко Г гомінливий

гомок ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Гомінли́вий, а, е. 1) Говорливый, болтливый, разговорчивый. То був дуже гомінливий, а то й на мову не дається. Лубен. у. Параска знов весела і гомінлива. Г. Барв. 107. 2) Шумный.