Словник української мови (1937)/гонобити

by Борис Грінченко

◀ гонкий

Словник української мови Борис Грінченко Г гонобити

гоном гнати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Гоно́би́ти, блю, биш, гл. 1) Устраивать, делать как следует: удовлетворять, доставлять удовольствие, употреблять на что. Де що не заробе, усе в хазяйство гонобить. 2) Лелеять. Вона гонобила надію у серці. Мир. Пов. I. 126.