Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/гонта

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
гонта
Київ: Соцеквидав України, 1937

Гонт, ту, м. го́нта, ти, ж. Тес, гонт. Він у нашому селі церкву новим гонтом обшив. МВ. I. 65. Дімок стояв, гонтою вбитий. Св. Л. 215, 216.