Словник української мови (1937)/горлатий
| ◀ горлати | Словник української мови Г горлатий |
горлаха ▶ |
|
Горла́тий, а, е. 1) Крикливый, горластый. Цитьте, цитьте, горлатії ворони. К. ЧР. 297. Мовчи бо, жуінко, не будь така горлата. Чуб. II. 348. 2) О ружье, горшке и пр.: имеющий широкое отверстие, широкогорлый. Покрепились, підвеселились ми з дідом із того високого горлатого джбану. Г. Барв. 180. 3) О мережке: с большими отверстиями. Славян. у. 4) Горла́та я́ма = Горлаха. Складав зерно… в горлаті ями. Мир. ХРВ. 125.