Словник української мови (1937)/горлиця

by Борис Грінченко

◀ горли

Словник української мови Борис Грінченко Г горлиця

горло ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Го́рлиця, ці, ж. 1) Горлинка, род дикого голубя. Воркувала горлиця у садку. Гліб. 2) Род танца. Мкр. Н. 29. 3) Песня про горлинку. Заспіває про Чалого на Горлицю зверне. Шевч. 8. 4) Употр. как ласкательное слово, особенно в уменьш. го́рличка. Нехай мене мир не знає, коли я зраджу тебе, моя горличко. МВ. II. 63. Ум. Го́рличка. Так окукобилась, мов та горличка. Ном. № 10102.

Горли́ця, ці, ж. = Орлиця.