Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/городин

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
городин
Київ: Соцеквидав України, 1937

Городи́н, на, м. В песне то же, что и го́род. Ой город, город, городин, приїхав Андрієчко челядин. Маркев. 105. Своего рода licentia poetica, допущенная песней ради рифмы.