Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/городити

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
городити
Київ: Соцеквидав України, 1937

Городи́ти, джу́, диш, гл. 1) Городить, огораживать. Я такими дурнями тини городила. Чуб. V. 1114. Городив він раз із батьком хлів. Грин. I. 166. 2) Говорить вздор, городить. Старий говорить-городить, та на правду виходить. Ном. № 8676. Городить таке — ні літо, ні зиму. Говорит чепуху. Ком. Пр. № 780.