Словник української мови (1937)/горошок

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
горошок
Київ: Соцеквидав України, 1937

Горо́шок, шку, м. 1) Ум. от горо́х. Ой через межу горошок та постелився. Мет. 82. 2) Раст.: а) Vicia villosa Roth. ЗЮЗО. I. 167; б) Vicia sepium. ЗЮЗО. I. 141; в) Medicago lupulina L. ЗЮЗО. I. 167; г) Medicago falcata L. ЗЮЗО. I. 167; д) Lathyrus. Вх. Пч. I. 10; е) — лісови́й. Vicia silvatica L. ЗЮЗО. I. 167; ж) — ди́кий, — леди́й, Vicia cracca L. Вх. Пч. I. 14. То же: горо́шок гадю́чий, гороб'ячий. ЗЮЗО. I. 141, — потєчий. Шух. I. 22; з) — гороби́ний. См. Горобиний; и) — журавле́вий. Sathyrus silvestris L. ЗЮЗО. I. 126. 3) Род игры.