Словник української мови (1937)/горювати
| ◀ горювання | Словник української мови Г горювати |
горю-дуб ▶ |
|
Горюва́ти, рю́ю, єш, гл. Горевать, печалиться, бедствовать. Горювала я з тобою і без тебе буду. Мет. 103. Та вже ж мені докучило в світі горюючи. Нп. Употребляется возвратная форма безлично: горю́ється. Черниг. Не так живеться, як горюється. Мет. 246.