Словник української мови (1937)/гостинець
| ◀ гостина | Словник української мови Г гостинець |
гостинка ▶ |
|
Гости́нець, нця, м. 1) Подарок, презент, гостинець. Так і гостинців брать не хоче, не хоче й пана закохать. Шевч. Якого ти мені, тату, гостинця купив? Ном. № 12431. 2) Большая дорога, столбовая дорога. Гостинцем буде їхати губернатор. Каменец. у. Попід Камінець збитий гостинець; там військо стоїть, ладу не знає. Чуб. Аж тут два люди гостинцем їдуть. Федьк. 3) Корчма. Підемо го пропити до нового гостинце, за червоне винце. Гол. IV. 435. Ум. Гости́нчик, гости́нчичок (только в 1-м значении). Чуб. V. 663. Ой приїхав мій миленький з дороги, привіз мені гостинчик дорогий. Чуб. V. 520.