Словник української мови (1937)/грабар

by Борис Грінченко

◀ граб

Словник української мови Борис Грінченко Г грабар

грабарка ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Гра́бар, ря, м. 1) Землекоп, лопатник. 2) Гробокопатель. Звелів наш полковник іти грабарям помагати побитих ховати. Федьк. А грабарові дам стару кожушину, щоби на мені висипав велику могилу. Грин. III. 285.