Словник української мови (1937)/грабина

by Борис Грінченко

◀ грабилно

Словник української мови Борис Грінченко Г грабина

грабитель ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Граби́на, ни, ж. 1) Граб, одно дерево. Грабина висока та листом широка. Чуб. V. 1024. Ой бери, синку, гострий топір та рубай грабину із кореня. Чуб. V. 710. 2) Соб. Грабовые деревья. Ліс застилав гори й долини чистою старою дубиною та грабиною. Левиц. Пов. 99. Ум. Граби́нонька. (Только к 1-му значению). У полі грабинонька тонка та висока. Чуб. V. 710.