Словник української мови (1937)/грабина
| ◀ грабилно | Словник української мови Г грабина |
грабитель ▶ |
|
Граби́на, ни, ж. 1) Граб, одно дерево. Грабина висока та листом широка. Чуб. V. 1024. Ой бери, синку, гострий топір та рубай грабину із кореня. Чуб. V. 710. 2) Соб. Грабовые деревья. Ліс застилав гори й долини чистою старою дубиною та грабиною. Левиц. Пов. 99. Ум. Граби́нонька. (Только к 1-му значению). У полі грабинонька тонка та висока. Чуб. V. 710.