Словник української мови (1937)/град

by Борис Грінченко

◀ гравилат

Словник української мови Борис Грінченко Г град

градина ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

I. Град, ду, м. Град. Граду-тучі увійшов, а злих рук не увійшов. Ном. № 2098. Іде град. Ном. № 13403. З пари робиться роса, іней, сніг, град. Ком. Р. II. 25.

II. Град, ду, м. 1) = Го́род. (Заимствовано из церк.-слав.) Чуб. I. 160. 2) Огорожа. Ой у саду, в саду-винограду, там стоїть коник коло граду. Чуб. V. 781.