Словник української мови (1937)/границя
| ◀ гранистий | Словник української мови Г границя |
граничитися ▶ |
|
Грани́ця, ці, ж. 1) Граница. «Куди, синку, виїжджаєш?» — За границю по дівицю. Чуб. III. 464. ЗОЮР. I. 106. Біля границі не впада будувать світлиці. Ном. № 9764. Турецькі границі. Мет. 473. Пішли хлопці за границю, що ми їх кохали. Чуб. V. 308. Ум. Грани́чка, грани́ченька. А по той бік граниченьки француз наступає. Чуб. V. 1196. 2) Исландский мох, Cetraria islandica L. Вх. Зн. 12. Ум. Грани́чка. Вх. Лем. 405.